Днями побували в
Києві. Стан Майдану Незалежності
робить очі вологими.
Там все настільки
чорно-біле, що хочеться власноруч розфарбувати. Погорілі барикади, хаотично
розкидані скати, всюди чорні стрічки і «несвіжі» українські прапори, занепалі
плакати з лозунгами, розвішані портрети «Небесної Сотні», іноді – саморобні
пам’ятники – все це приводить у відчай, якщо не в глибоке розчарування.
Ходити цим місцем
небезпечно для психіки. Кадри реального «післямайданного» Майдану спонукають
забігти якнайдалі і з гіркотою заплакати.
А через декілька
днів на Майдані прощалися з бійцем Самооборони Артуром Гуликом.
За цим спостерігати страшно, насправді. Але ми все переживемо. Я вірю!
Комментариев нет:
Отправить комментарий